BGP

BGP (англ. Border Gateway Protocol, укр. Протокол Граничного Шлюзу) — з 1994 року єдиний протокол маршрутизації між автономними системами в глобальній мережі Інтернет^[1], а його розширена версія MBGP (Multiprotocol BGP) використовується в MPLS-мережах ІТ-провайдерів.

BGP є протоколом міждоменної маршрутизації^[en] та належить до класу дистанційно-векторних протоколів^[en]. Як протокол міждоменної маршрутизації використовується усіма інтернет-провайдерами, а також великими компаніями та організаціями, які мають власні публічні номери автономних систем (ASN) та користуються послугами більш ніж одного інтернет-провайдера (мултіхомінг^[en]) або мають прямі IP-з'єднання з багатьма іншими великими компаніям, що також мають власні публічні номери автономних систем, без використання послуг інтернет-провайдерів.

Разом з тим немає ніяких обмежень на використання BGP в локальних мережах крім рекомендацій про приватні ASN (64512-65534).^[2], але використання BGP як протоколу внутрішньодоменної маршрутизації^[en] є недоцільним через значний час конвергенції (збіжності)^[en] у порівнянні з іншими протоколами маршрутизації, що закладено в його дизайні.

На відміну від класичного дистанційно-векторного протоколу RIP, метрикою якого є кількість хопів (відрізків шляху) між маршрутизаторами, найкращий маршрут BGP обирається по точно визначеному пріоритету атрибутів, одним із яких, але не найпріоритетнішим, є кількість хопів між автономними системами — найкоротший шлях між автономними системами (англ. shortest AS path). Тому іноді цей протокол зараховують до окремого класу шляхо-векторних протоколів^[en].^[3]

1. ↑ RFC 1654
2. ↑ Autonomous System (AS) Numbers. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 29 червня 2015.
3. ↑ Networking 101: Understanding BGP Routing. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 30 червня 2015.