Talking Heads

Talking Heads
логотип
Talking Heads, 1980 рік
Talking Heads, 1980 рік
Основна інформація
ЖанрНова хвиля,[1] постпанк,[2] авангардний фанк,[3] артпоп,[4] ворлдбіт,[5] денс-рок[6]
Роки1975 - 1991, 2002
КраїнаСША США
МістоПровіденс
Нью-Йорк
ЛейблSire, Warner Bros.
Колишні
учасники
Девід Бірн
Кріс Франц
Тіна Веймут
Джеррі Гаррісон
Інші
проєкти
Tom Tom Club, Casual Gods, The Heads
talkingheadsofficial.com(англ.)

Talking Heads у Вікісховищі

Talking Heads — американський гурт нової хвилі, який утворився 1975 року в Нью-Йорку.[1] До складу гурту входили Девід Бірн (вокал, гітара), Кріс Франц (ударні), Тіна Веймут (бас-гітара) та Джеррі Гаррісон (клавішні, гітара). Описані як «один з найбільш визнаних критиками гуртів 80-х», Talking Heads допомогли започаткувати музику нової хвилі, поєднавши елементи панку, артроку, фанку та етнічної музики з неспокійним, чітким іміджем.[5]

Бірн, Франц і Веймут познайомилися на першому курсі Школи дизайну в Род-Айленді, де Бірн і Франц були учасниками гурту The Artistics.[7]:24 Тріо переїхало до Нью-Йорка в 1975 році, взяло собі назву Talking Heads, приєдналося до нью-йоркської панк-сцени і запросило Гаррісона, щоб доповнити гурт. Їхній дебютний альбом Talking Heads: 77, вийшов у 1977 році і отримав позитивні відгуки.[8] Вони співпрацювали з британським продюсером Браяном Іно над відомими альбомами More Songs About Buildings and Food (1978), Fear of Music (1979) та Remain in Light (1980), які поєднали в собі відчуття школи мистецтв з впливом таких виконавців, як Parliament-Funkadelic та Фела Куті.[5] З початку 1980-х вони залучали до своїх записів та виступів інших музикантів, зокрема гітариста Адріана Белью, клавішника Берні Воррела, співачку Нону Гендрикс та басиста Басту Джонса.

Свого комерційного піку Talking Heads досягли у 1983 році з хітом «Burning Down the House» з альбому Speaking in Tongues, який потрапив до американського топ-10. У 1984 році вийшов концертний фільм Stop Making Sense, знятий режисером Джонатаном Деммі. Для цих виступів до них приєдналися Воррелл, гітарист Алекс Вейр, перкусіоніст Стів Скейлз і співачки Лінн Мабрі та Една Голт.[5] 1985 року Talking Heads випустили свій альбом-бестселер Little Creatures. Вони створили саундтрек до фільму Бірна True Stories (1986) і випустили свій останній альбом Naked (1988), що став світовим хітом, перш ніж вони розпалися в 1991 році. Без Бірна інші учасники гурту виступали під назвою Shrunken Heads і випустили альбом No Talking, Just Head під назвою The Heads у 1996 році.

У 2002 році Talking Heads були включені до Зали слави рок-н-ролу. Чотири альбоми гурту увійшли до списку 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone у 2003 році, а три пісні («Psycho Killer», «Life During Wartime» та «Once in a Lifetime») були включені до списку 500 пісень, що сформували рок-н-рол Зали слави рок-н-ролу.[9] Talking Heads також посіли 64 місце у списку «100 найвидатніших артистів усіх часів» за версією VH1.[10] В оновленому списку «100 найвидатніших артистів усіх часів» за версією журналу Rolling Stone 2011 року вони посіли 100 місце.[11]

  1. а б Talking Heads Rock and Roll Hall of Fame
    • Erlewine, Stephen Thomas. Talking Heads: Biography. AllMusic. Процитовано 4 травня 2024.
    • Jack, Malcolm (21 вересня 2016). Talking Heads – 10 of the best. The Guardian.
    • Marks, Craig; Weisbard, Eric (1995). Spin Alternative Record Guide. Vintage Books.
    • Simon Reynolds. Rip It up and Start Again: Postpunk 1978—1984. Penguin Books (2005) p. 163.
  2. а б в г Erlewine, Stephen Thomas. Talking Heads: Biography. AllMusic. Процитовано 4 травня 2024.
  3. Head Games: 'Talking Heads: Chronology' (PDF). PopMatters. 22 лютого 2012. Архів оригіналу (PDF) за 27 квітня 2015. Процитовано 4 травня 2024.
  4. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Gans_198512 не вказано текст
  5. Demorest, Stephen (3 листопада 1977). Talking Heads '77. Rolling Stone (амер.). Процитовано 4 травня 2024.
  6. The Songs That Shaped Rock and Roll. The Rock and Roll Hall of Fame and Museum. Архів оригіналу за 17 березня 2010. Процитовано 4 травня 2024.
  7. The Greatest – Ep. 215. vh1.com. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 4 травня 2024.
  8. 100 Greatest Artists of All Time. Rolling Stone. 2011. Процитовано 4 травня 2024.

From Wikipedia, the free encyclopedia · View on Wikipedia

Developed by Tubidy