«Поларіс» UGM-27 «Polaris» | |
---|---|
Пуск UGM-27C Polaris A-3 з атомного підводного ракетоносця USS Robert E. Lee (SSBN-601) 20 листопада 1978 року | |
Тип | Балістична ракета підводних човнів |
Походження | США |
Історія використання | |
На озброєнні | A-1: 1960—1965 A-2: 1962—1974 A-3: 1964—1981 |
Оператори | США Велика Британія |
Історія виробництва | |
Розробник | Lockheed |
Розроблено | A-1: С 1956 A-2: С 1958 A-3: С 1960 A-1: вересень 1958 року A-2: 10 листопада 1960 A-3: 7 липня 1962 |
Виробник | Lockheed Martin |
Виготовлення | 1959—1968, A-1: 15 листопада 1960 A-2: 26 червня 1962 A-3: 28 вересня 1964 |
Виготовлена кількість | Усього: 1153 шт.[1] Polaris A-1: 163 шт.[1] Polaris A-2: 346 шт.[1] Polaris A-3: 644 шт.[1] |
Варіанти | UGM-27A Polaris A-1, UGM-27B Polaris A-2 UGM-27C Polaris A-3/A-3T Polaris B-3 |
Характеристики | |
Операційна дальність | 1 853 км |
Точність | 1 800 м |
UGM-27 Polaris у Вікісховищі |
UGM-27 «Поларіс» (англ. UGM-27 «Polaris», [pə’lɑ:rɪs] — Полярна зірка) — американська двоступенева твердопаливна балістична ракета (БРПЧ), призначена для розміщення на атомних підводних човнах (ПЧАРБ).
Polaris розроблювались для заміни ракет другого покоління «Регулус». Передбачалось, що флот використовуватиме їх для завдання ядерного удару у відповідь.
Перший запуск ракети відбувся 7 січня 1960 з мису Канаверал у Флориді.
Відповідно до американо-британської угоди, ракети «Поларіс» також використовувались на британських підводних човнах у період з 1968 до середини 1990х років.
З 1972 року ракети «Посейдон» почали замінювати «Поларіс» на атомних підводних човнах США. Однак до 1980 року деякі човни класу «Етен Аллен» та «Джордж Вашингтон» продовжували використовувати Polaris A-3. Пізніше усі ці ракети було остаточно замінено на «Трайдент».
Для організації вирішення надскладних проблем, що виникали під час розробки, довелось оновлювати технології управління проєктами. Наприклад, замість діаграм Ганта було впроваджено методологію PERT.