Unreal Engine

Unreal Engine

Тип	Ігровий рушій
Розробник	Epic Games, Inc.
Стабільний випуск	5.4 (23 квітня 2024; 3 місяці тому (2024-04-23))
Платформа	ПК Mac GameCube Xbox Xbox 360 Xbox One Nintendo GameCube Nintendo Switch Wii Wii U PlayStation 2 PlayStation 3 PlayStation 4 PlayStation Portable PlayStation Vita iOS Android[1]
Операційна система	Microsoft Windows Linux
Мова програмування	C++[2], UnrealScript C#
Ліцензія	Proprietary, UDK вільна для некомерційного використання[3][4]
Вебсайт	www.unrealengine.com
Медіафайли у Вікісховищі

Unreal Engine — ігровий рушій, який розробляється та підтримується компанією Epic Games.

Перша гра, створена на цьому рушії — Unreal, з'явилася в 1998 році. Відтоді різні версії цього ігрового рушія використали у більш ніж сотні ігор, серед яких: Deus Ex, Lineage II, Thief: Deadly Shadows, Postal 2, серія ігор Brothers in Arms, серія ігор Splinter Cell, Tom Clancy's Rainbow Six, а також у відомих ігрових серіях Unreal та Unreal Tournament від самої Epic Games. Пристосований насамперед для шутерів від першої особи, рушій використовувався і для створення ігор інших жанрів.

Написаний мовою програмування C++, рушій дає змогу створювати ігри для більшості операційних систем і платформ таких як Microsoft Windows, Linux, Mac OS і Mac OS X, і консолей: Xbox, Xbox 360, PlayStation 2, PlayStation Portable, PlayStation 3, Wii, Dreamcast і Nintendo GameCube. У грудні 2009 Марк Рейн продемонстрував як працює рушій Unreal Engine 3 на iPod Touch і iPhone 3GS^[5]. А у березні 2010 робота рушія була продемонстрована на комунікаторі Palm Pre, що базується на мобільній платформі webOS^[6].

Для спрощення портування, рушій використовує модульну систему залежних компонентів: підтримує різні системи рендерингу (Direct3D, OpenGL, Pixomatic; раніше підтримувалися Glide API, S3 Metal, PowerVR SGL), відтворення звуку (EAX, OpenAL, DirectSound3D, раніше підтримувалася A3D), засоби голосового відтворення тексту, розпізнавання мовлення (тільки для Xbox 360, PlayStation 3, Nintendo Wii та Microsoft Windows^[7][8], також планувалося для Linux і Mac)^[9], модулі для роботи з мережею й підтримання різних пристроїв вводу.

Для багатокористувацького режиму гри підтримуються технології Windows Live, Xbox Live і GameSpy, що дає можливість під'єднати до 64 гравців (клієнтів) одночасно^[10]. Попри те, що офіційно засоби розробки не містять у собі підтримки великої кількості клієнтів на одному сервері, рушій використовувався для створення MMORPG-ігор.

1. ↑ Ігровий рушій Unreal Engine 3 стане основою для Android-ігор (російською) . hwp.ru. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 25 листопада 2010.
2. ↑ Unreal Engine Core (англійською) . BeyondUnreal Wiki. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 29 квітня 2010.
3. ↑ Unreal Engine Licensing FAQ. Epic Games. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 8 листопада 2009.
4. ↑ UDK Licensing. Epic Games. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 8 листопада 2009.
5. ↑ Anand Lal Shimpi (22 грудня 2009). Epic Demonstrates Unreal Engine 3 for the ipod Touch/iphone 3Gs (англійською) . Anandtech. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 22 грудня 2009.
6. ↑ Epic продемонструвала рушій Unreal 3 для webOS (російською) . Palmq Online. 12 березня 2010. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 22 грудня 2009.
7. ↑ Fonix Speech joins the Unreal Engine 3 (PDF) (англійською) . Fonix Speech. Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2012. Процитовано 24 січня 2009.
8. ↑ Fonix Voicein Game Edition (англійською) . Fonix Speech. Архів оригіналу за 17 травня 2008. Процитовано 24 січня 2009.
9. ↑ [Gd-linux] text to speech and speech recognition libraries (англійською) . Daniel, Epic Games Inc. Листопад 2003. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 24 січня 2009.
10. ↑ Unreal Technology Overview [Архівовано 17 грудня 2008 у Wayback Machine.] — Unreal Engine 3(англ.)